— Ви більше політик чи бізнесмен?
— Я взагалі не політик. Ще раз стверджую, що поєднувати ці речі неправильно. Дозволяю собі іноді висловлюватися з приводу глобальних питань, оскільки від державної політики безпосередньо залежить економічний стан.
Багато процесів, як мені здається, я розумію досить глибоко і вважаю своїм обов’язком поділитися з суспільством тим, що у нас насправді відбувається і які можуть бути наслідки. Якщо зіставляти всі “плюси” і “мінуси” нинішньої бізнес-атмосфери в Україні, то виявиться, що “мінусів” набагато більше.
— Чому ж ви тоді тут?
— Передусім це моя країна, тут живе моя сім’я. І, звичайно, через наш слов’янський романтизм. Ми не дуже прагматичні люди і завжди віримо в краще. При цьому чітко розуміємо, що необхідно зробити, щоб це “краще” відбулося.
Адже вся проблема в одному, що ніхто не хоче об’єднуватися, поступившись в чомусь своїм політичним опонентам. Не готові до компромісів. Хоча всім розсудливим людям зрозуміло, що треба робити.
— Якщо сьогодні прийняти за точку “нуль”, скільки часу необхідно для пошуку компромісу в економіці і політиці?
— Влада повинна бути сильною, щоб об’єднати навколо себе набагато більше політичних сил та створити ширшу коаліцію і спільно продовжувати реформувати країну. Я побоююсь, що зараз все йде до аналогу Жовтневої революції, в якій владу можуть захопити радикальні сили.
Чомусь мені це нагадує події 100-річної давності. Тоді “тимчасовий” уряд теж загравав з усіма на тлі зростаючої критики і агресії з боку суспільства, а потім повністю втратив контроль.
Наразі інформація про події і настрої людей передається набагато швидше завдяки соціальним мережам і телебаченню. Тому часу на пошук компромісу вже не залишається. Це треба робити терміново. Потрібен суспільний договір між усіма політсилами.
— Які головні підсумки 2017 р. для компанії?
— Цьогоріч ми побудували дуже сучасну школу (PSI), кілька черг “Комфорт Тауна”, почали новий великий проект “Файна Таун”, будівництво загальноосвітньої гімназії на 600 учнів, другу чергу Tetris Hall, починаємо будувати новий мікрорайон на Теремках. І відкрили для себе абсолютно новий напрямок — почали будівництво госпіталю.
Це буде багатофункціональний комплекс площею близько 16 тис.кв.м з діагностичним центром та чотирма операційними на 100 ліжок. Ми вже знайшли землю, зараз знаходимося на етапі проектування. З’ясувалося, що в Україні ніхто не має досвіду для розробки проектної документації необхідного рівня.
Мене все життя тягнуло до медицини, на жаль, рівень викладання хімії та біології в школі не дозволив мені вступити до медінституту. Дуже поважаю і ціную людей, які стежать за собою, які пішли від нашого слов’янського “та, будь що буде” і розуміють, що треба періодично проходити “чекіни”.
З цим проектом ми хочемо популяризувати в Україні правильний спосіб життя і адекватне ставлення до свого здоров’я. Адже 90% хвороб виліковні за вчасної діагностики.
— Яка рентабельність цього проекту?
— Я не впевнений, що це дуже рентабельний бізнес. Дуже великі початкові капіталовкладення. Також багато залежить від прийнятих парламентом законів. Поки все дуже незрозуміло. Сахаємось в різні боки.
Один з варіантів — піти шляхом соціалізму, як деякі країни — Великобританія, Канада, і мати повне державне медичне забезпечення, але отримувати ти його будеш не тоді, коли захочеш, а коли можна. Я ж, радше, прихильник іспанського підходу до медицини.
Є державна медицина, де все простіше й не одразу, і є приватна медицина, послуги якої ти можеш отримати за п’ять хвилин, і вони будуть дуже високої якості. Вважаю, що всі послуги мають бути розцінені, і держава всім, кому необхідно, повинна оплачувати лікування відповідно до встановленої ціни.
Якщо пацієнт іде в приватний госпіталь, він має доплатити різницю. Можна також використовувати страхову компанію, як це робиться в усьому світі. Держава теж може оплачувати страховку для певних верств населення.
Багато реформ, особливо медична, дуже сильно гальмуються популістами. Я колись був знайомий з уже покійним Кахою Бендукідзе. За три години бесіди він перевернув усе в моїй голові.
Раніше я не міг збагнути, яке ж горе країні приносять люди-популісти, особливо країні, що переживає стадію економічного становлення і потребує швидкого реформування.
Адже в цей час державі потрібні повна консолідація, один — загальний — вектор розвитку, і всі мають рухатися в цьому напрямку. Популісти все це геть знищують.
— Це стосується не лише медицини, але і земельної реформи, наприклад...
— Теж популізм. Аргументи, які наводять противники продажу землі, не витримують жодної критики. Мені взагалі все одно, за якою ціною її продадуть. Головне, щоб на ній створювали робочі місця, виробляли продукцію і сплачували податки.
Регулювати це просто — податками на землю. Наприклад, якщо вирощуєш щось — податок на землю 0%, якщо ні — в 10 разів більший.
Землю забрати неможливо. Але держава завжди має інструмент регулювання через систему оподаткування. Інвестори, які прийдуть до України, стануть нашими лобістами в усьому світі.
Хороший приклад — Туреччина, де за EUR1 продавали ділянки на південному березі Середземного моря, а зараз туди вкладено мільярди і успішно працює туристичний сектор. І щось я не бачу, щоб проти Туреччини хтось сильно виступав. Уже важко.
— Як управлінець ви занурюєтесь в усі процеси. Як ви охарактеризували б свій стиль управління?
— Як неправильний (посміхається). На жаль, девелопер — це така професія, якої не вчать. Людина, яка керує цим процесом, повинна мати будівельну освіту, бути обізнаною в економіці, відчувати простір, мати хорошу уяву, вміти ставати на місце кінцевого користувача і, нарешті, постійно управляти ризиками (на що у неї повинні бути повноваження).
Я не знаю жодної успішної девелоперської компанії, де б господар сам безпосередньо не займався управлінням.
— Ви товаришуєте з конкурентами?
— Звичайно, з усіма, а деяким навіть допомагаю. Конкуренція мене стимулює, я оживаю і стаю ефективнішим.
— Що для вас гроші?
— Це просто засіб для реалізації ідей, проектів, але не більше того. Ну і, звичайно, засіб існування моєї великої родини. Також отримую задоволення, якщо допомагаю, часто вдається врятувати чиєсь життя.
— Якби відкривали бізнес за кордоном, яку б країну обрали?
— Напевно, США. При вартості кредитів в цій країні у 1,5% та відсутності конкуренції з точки зору якісного девелопменту, є чітке розуміння, що, як мінімум, не прогориш...
Нещодавно був у Майамі, взяв маленький човен, прокотився затоками, подивився архітектуру — і розчарувався. Американців, коли вони були у Києві, здивував наш IQ-центр, і мене попросили проконсультувати з приводу будівництва офісного центру. Можливо, колись вийде проект.
— Які бізнес-альтернативи девелопменту ви бачите?
— Щось пов’язане з наукою, медициною, здоров’ям. Словосполучення “візит до лікаря” буде вживатися все рідше й рідше. З’являться смарт-девайси, що будуть сканувати стан здоров’я людини в неї вдома.
На зміну звичним для нас лікарням прийде телемедицина. Ліки можна буде доставляти людям квадрокоптерами (сам бачив у США). Дуже шкодую, що не маю медичної освіти, і чим більше я цікавлюся медициною, тим більше розумію та поважаю справжніх лікарів.
Які бачать всі процеси у організмі і виходять за межі вузької спеціалізації, співставляють причинно-наслідкові взаємозв’язки.
— Вашим дітям цікава медицина?
— Намагаюся наймолодшому синові розповісти, наскільки класно бути лікарем. Йому п’ять років, і він поки в це вірить (посміхається).
— Чи визначено долю “замороженого” комплексу “Республіка”?
— Торговий центр в заставі в НБУ і виставлений на продаж. Для хорошої інвестиційної групи він буде дуже вигідним проектом. Сподіваюся, його скоро хтось купить.
— Ви більше вірите в іноземних або в локальних інвесторів?
— Я взагалі не вірю в іноземних інвесторів. Доки сюди не прийде наш інвестор, доки наші люди не зрозуміють, що можуть вірити в цю країну, доти іноземців ми тут не побачимо.
Вони можуть прийти тільки в партнерстві з місцевими бізнесменами або в потоці загального інвестиційного буму. Я не маю на увазі великі компанії зі сфери FMCG: у них є відпрацьовані схеми, як відкрити завод з виробництва солодкої води або гамбургерів.
Важливий крок для приваблення інвестицій — амністія капіталів, нова точка відліку і старту з можливістю відкрито показувати свій ресурс. Ці гроші одразу б дали поштовх економіці, стимулювали б ріст окремих галузей.
Я на прикладі власного бізнесу бачу, як відсутність нульової декларації гальмує зараз економіку. Дуже багато покупців приходять і, дізнавшись, які документи потрібно надати у банк, щоб довести джерело доходу, йдуть геть. І вони не чиновники чи силовики.
Це люди, які жили в системі координат, яку їм нав’язували уряди протягом 26 років незалежності. Вони роками збирали ці гроші і тепер не можуть ними скористатися. Кому від цього краще — не розумію. Ці гроші могли б розвивати економіку, створювати робочі місця. Ми повинні стимулювати споживання, а ми його душимо.
— А як з новими напрямками? Можливо, вам цікаві трейдерство або альтернативна енергетика?
— У мене був проект у сфері альтернативної енергетики. Я хотів будувати сонячну електростанцію, але тепер не вірю, що будуть виконані обіцянки щодо “зеленого” тарифу.
Одним з найважливіших напрямків для міст є “сміттєспалювальна” енергетика. Необхідно встановити максимальний тариф для стимулювання будівництва сучасних сміттєспалювальних заводів.
Лише столиця створює 1,2 млн т сміття на рік, це величезний потенціал. У Великобританії завод купує сміття у міст. А в нас муніципалітет платить за його вивезення.
— Чим ви кращі за конкурентів?
— Складно не хвалити себе, але підходи компанії формувалися протягом 18 років і багато процесів добре відпрацьовані. У нас ніхто не терпітиме халтури. Люди пишаються своєю роботою, для них важливо, що вони побудували і як інші на це реагують.
Ocean Plaza, 101 Tower, IQ, “Комфорт Таун”, Tetris Hall, Central Park та інші об’єкти кращі в своїх сегментах. Зараз запустили продаж житла в “Файна Тауні” — новому інноваційному проекті, який буде відрізнятися від інших.
— У чому його інноваційність?
— Ми багато працюємо над середовищем проживання. Аналізуємо, як люди рухаються, чим живуть. Раніше ми думали, що людям потрібні дворики, де можна тихо посидіти.
Насправді, це не так. Потрібні променади, місця загального користування, де всі будуть спілкуватися. Переконуємо мешканців в тому, що вони всі мають один одного знати, товаришувати, а ми повинні створити таке середовище, в якому їхнє спілкування буде зручним і, найголовніше, можливим.
Хочемо, щоб слово “сусід” набуло свого старого доброго сенсу, щоб воно було синонімом слова “друг”.
У “Файна Тауні” ми побудували внутрішньоквартальну променаду протяжністю близько 2 км по колу, куди винесли всі нежитлові приміщення: кафе, ресторанчики, булочні, приміщення для приватного бізнесу, ремонтні майстерні.
Крім того, ми створили велику кількість майданчиків для дітей, занять спортом, велосипедних доріжок, і навіть зону барбекю. У ЖЕКу працюватимуть спеціальні аніматори, які будуть проводити зарядки, свята тощо.
Все це створює певну атмосферу. Енергетика, яка утворюється навколо проекту, рухає його. Ми хочемо всіх об’єднувати та розвивати принцип добросусідства.
— Чи є світові девелопери, які вам імпонують?
— Ми не традиційна девелоперська компанія. Адже в світі немає таких компаній, які будують все. Як правило, всі мають свою специфіку. А ми будуємо об’єкти різного призанчення, і нам це цікаво.
Цікаво міняти простір навколо, своїми проектами збільшувати капіталізацію і створювати нове життєве середовище. В якості іноземного прикладу згадується Дональд Трамп в період його активного бізнес-минулого, коли він купував землю в не зовсім благополучному районі Гарлем і будував там гарні будівлі, після чого вартість землі навколо підвищувалася в 100 разів.
Так побудована вся Америка. І так ми змінили територію колишнього заводу “Вулкан”, міняємо Нивки і Теремки.
— Які основні тренди ринку нерухомості на найближчі роки?
— Квадратних метрів зараз будується більш ніж потрібно. Має відбутися трансформація кількості в якість. Проекти мають поєднувати в собі все необхідне. Наприклад, в Tetris Hall в центрі міста житло вже включає в себе все, починаючи від дитячого садка, майданчиків, басейну на даху і закінчуючи зонами барбекю та івент-простором.
Багато девелоперів, мені здається, можуть піти з ринку. Покупець буде дивитися на реалізовані проекти, уважніше вивчати документи та відгуки, стане більше доступної інформації для аналізу.
Почне відроджуватися іпотека. У нас підписаний договір з Ощадбанком в гривні на 20 років для кредитування покупок у комплексах “Файна Таун” і “Комфорт Таун”.
— Яким ви хотіли б бачити ринок і країну через 5-10 років?
— У слово “ринок” потрібно вкласти його первісний зміст. Країна має стати повністю ринковою. Слід продати всі державні підприємства, за винятком стратегічних, передати державні сервіси приватникам і створити конкурентне середовище.
Необхідно створювати умови для бізнесу. Всі говорять про корупцію. Але є багато країн, де корупція вища за нашу, а економіка при цьому зростає щорічно на 8-9%. Ми маємо величезний потенціал, і він не лише в чорноземі, а передусім в людях.
Хочу, щоб у нас були умови, щоб люди не виїжджали з країни. І щоб усі пам’ятали, що без бізнесменів нічого не буде. Просто з цим революційним поривом дуже швидко пройшла трансформація суспільства від “винен Янукович”, потім “винні олігархи” до “винні всі, хто в змозі заробити гроші”.
— Як змінити негативне ставлення до бізнесу і багатих українців?
— Держава повинна відкрито визнати, що ця країна тримається на бізнесменах, а не на держапараті чи політиках. Платники податків — це бізнесмени і топ-менеджери, які реально заробляють і, створюючи робочі місця, дають людям можливість гідно жити.
Я теж роблю свій внесок тим, що створюю близько 10 тис. робочих місць. А таких підприємців, як я, — тисячі, і всі вони хочуть почути хоча б “дякуємо”, а не відводити половину свого робочого часу на з’ясування відносин з правоохоронними органами, яких стає все більше і більше. Давайте краще бізнес мультиплікувати.
Олена Мошенець
Джерело: https://business.ua/biznes/item/2128-meni-tsikavo-zaimatysia-rozvytkom-ta-investuvanniam-v-maibutnie
ВЕРНУТЬСЯ НАЗАД
